Продовжуючи тему УПА, розповімо про ще одного...

Продовжуючи тему УПА, розповімо про ще одного командира, діяльність якого пов’язана із Хмельниччиною, – Семена Котика.
Семен Панасович Котик, також відомий під псевдонімами «Вир», «Докс» і «Кожух», був одним із видатних командирів Української Повстанської Армії. Він народився у 1915 році в селі Сестрятин Дубенського району. Активна діяльність у лавах УПА зробила його однією з ключових фігур визвольної боротьби українського народу за незалежність під час і після Другої світової війни.
До Другої світової війни Семен Котик служив сержантом у Польській армії. Потрапивши в оточення під час німецького наступу, він зумів утекти з полону і приєднатися до підпільної діяльності. Влітку 1943 року Котик став командиром сотні Дубенського куреня Південної групи УПА, до якої входило 90 бійців. Його підрозділ провів чимало боїв проти німецьких окупантів, зокрема успішно атакував німецький маєток у селі Усичі, брав участь в облозі містечка Мізоч 20 серпня 1943 і провів бій в селі Ярославичі Млинівського району Рівненської області 25 листопада 1943 року (спільно із сотнею «Птаха»).
У 1944 році його курінь увійшов до з’єднання «Холодний Яр» у військовому окрузі УПА-Південь, чисельність якого складала 500 осіб. Саме «Докс» очолив це з’єднання, його заступником, певно, був Михайло Кондрас (псевдо – «Міша», «Великан»). До складу з’єднання входили підрозділи «Гамалії», Ананія Присяжнюка («Гарасима»), «Голуба», «Гордієнка», «Карася», Федора Олійника («Летуна»), Хоми Литвинюка («Лугового»), «Мамая», «Нечая», «Сокола», «Яструба» та ін.
У 2-ій половині 1944 року внаслідок масштабної акції військ НКВС та фронтових частин Червоної армії з’єднання «Холодний Яр» разом із формуваннями південної групи УПА-Північ «Богун» у крем’янецьких лісах південної Волині потрапило в оточення. 24 квітня 1944 року в районі села Гурби відбулась найбільша за всю історію Української Повстанської Армії фронтова битва. У цій битві військові з’єднання «Холодний Яр» протягом доби стримували наступ регулярних частин військ НКВС за підтримки танків, артилерії та авіації. З обох боків у битві брали участь по декілька тисяч вояків. Завдяки винахідливості повстанського командування понад 2 тисячі вояків УПА зуміли вирватись із оточення. Провідну роль у цьому відіграв курінь під командуванням Семена Котика.
Після Гурбівського бою Семен Котик продовжував активно діяти проти радянських сил. Його підрозділ здійснював рейди на території Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Вінницької та Київської областей. Рейди ці носили військово-пропагандистський характер, та проводились із метою підняття рівня національної самосвідомості населення і організації масового збройного спротиву сталінському тоталітарному режимові.
Курінь «Докса» брав участь у важливих боях, зокрема і на Шепетівщині. У травні 1944 року курінь С.Котика провів серію боїв у Славутському лісі, де зіткнувся з чисельними підрозділами НКВС.
13 травня 1944 року підрозділ «Докса» опинився в оточенні сил енкаведистів у Славутському лісі неподалік від сучасного міста Нетішин. Цей бій став однією з найтяжчих сутичок для куреня Котика. Загороджувальні загони та винищувальні групи НКВС почали оточувати позиції українських повстанців, змушуючи їх до контратаки. Попри значні втрати, курінь Котика зумів прорватися в глибину лісу, продовжуючи опір радянським військам. Проте бій коштував УПА значних людських втрат – загинуло близько 30 повстанців, зокрема і сотенний «Чумак».
Наслідки цього бою були важкими для куреня Котика. Багато бійців загинули або були поранені, решта була розсіяна по лісі. Більшовики організували пошуки повстанців, виловлюючи тих, хто не мав бойового досвіду. Після цього бою до куреня повернулися лише близько 150 вояків. Незважаючи на такі втрати, Семен Котик продовжив бойову діяльність, зміцнюючи підрозділ та готуючись до нових операцій. Декілька днів після цього бою залишки куреня «Докса» співдіяли із куренем «Великана».
У 1945 році Семен Котик став сотником УПА і тимчасово виконував обов’язки командира УПА-Південь. Він продовжував брати участь у пропагандистських рейдах, зокрема у вересні 1945 року на території Здолбунівського району Рівненської області. Останні дні його життя були пов’язані з операцією енкаведистів проти його підрозділу, що діяла в Кременецькому лісовому масиві. 17 грудня 1945 року Семен Котик загинув у бою з військами НКВС поблизу сіл Буща та Гурби. За свої заслуги він був нагороджений Бронзовим Хрестом Бойової Заслуги.
Постать Семена Котика є символом непохитності та відданості справі незалежності України. Пам’ять про нього, як і про багатьох героїв УПА, живе й досі, а його ім’я увічнене в історії визвольної боротьби. У селі Буща встановили пам’ятний базальтовий хрест на знак пам’яті про Семена Котика.